Лица Каменца

Літня людина

21-летняя мама Юлия

Як же довго цей чоловік не хотів погоджуватись розмовляти з нами. Все вбачав якийсь підступ і розпитував, наче він журналіст, а ми - опитувані. Але згодом довірився і ще з півгодини ділився своїми думками щодо сьогодення і часу розквіту його енергії.

Ну як бачите, в мене немає професії, а працював я головним інженером. Народився в селищі неподалік Кам’янця, а в цьому місті живу 48 років. Єдине за чим люди старшого віку жалкують — це той час (30–40 років тому). От поверніть мене в молодість: я був сильний, здоровий, енергійний... От за цим я жалкую. І кожна людина похилого віку жалкує за тим часом, бо то була його молодість, він тоді народився, виховувався, вчився. Але матеріально зараз набагато краще. Чому? Якщо він заробив щось, це належить йому, цього ніхто не забирає. А якщо ти не здатен ні на що, то ніколи й не заробиш. Але хто має якусь здібність, то він може цілком проявити її. І це оцінюють.

Важко зараз нам (авт., народу), дуже важко. Ми не можемо стати на ноги. У нас дуже багато недругів, які не хотіли б цього. Але пройде час, непотрібне відсіється, побореться. Ми ще на перехідному етапі. От я розумію, а мій сусід не розуміє теперішню політичну ідеологію. Каже, що ми не маємо відношення до цього. Ну як я не маю відношення, якщо я це створював, будував, вкладав свою енергію, сили? Пройде ще якихось 10 років, якщо нам ніхто не заважатиме, не ставитиме палки в колеса, ми викарабкаємося. Але це вже не наша робота, а ваша — ви молоді, ви маєте це робити, на вас покладена відповідальність. А ми вже будемо дивитись: справляєтесь чи не справляєтесь, давати вам мандат чи не давати.