Лица Каменца

Пані Ірина

Віктор Оксана

Розкажу вам спогади зі свого дитинства. Пам'ятаю, чудову площу троянд, яка займала чотирикутник вулиць: Московської, Котовської, Чкалова і Ленінградської. Так вони на той час іменувались. Так от, на Котовській була будочка, яку всі дітлахи дуже любили. Там продавали маслянку — шикарну річ для дітей. Вони завжди, хто з того району, туди збігалися. Не пам'ятаю, скільки маслянка коштувала, але дешево.

Я дуже бідовою в дитинстві була. Дуже хворіла ангіною. А чому? Бо часто вибігала з однокласниками на перерві у шкільний двір і гралися в сніжки. В одній шкільній формі. А ще пам'ятаю, мама давала 10 коп. на булочку, а ми за ці гроші ходили після уроків у кінотеатр "Дружба": дуже полюбляла дивитись фільми на воєнну тематику. Коли мама дізналася про це, то почала давати бутербродики в школу :) На водоймі ми купалися, хоча й заборонялося. Мені тоді було років 10–12. Вважаю, наше дитинство проходило цікавіше, ніж зараз. Ми розкутішими були, чи що. Дружнішими. Ми були біднішими і не розбещеними. Знали лише шкільну форму, бантики і все. Були рівними. Хоча кожне покоління росте по-своєму, зараз — час прогресу. Тоді ми й телевізору не знали. В однієї жіночки з'явився маленький чорно-білий "Рекорд", то ми усім селищем йшли дивитися, наче на щось надзвичайне.



Наталья Ризина Наталья Ризина
Добрый вече, пани Ирина.
Обращаюсь к Вам с сердечной просьбой:
На воинском захоронении в Вашем городе захоронен мой дед, Ризин Абрам Никитович, рядовой, 1894 г. р.
Родные считали его пропавшим без вести.
С трудом нашла данные в архивах о месте успокоения деда.
Если возможно такое, пришлите, пожалуйста, фото плиты с могилы деда.
Заранее благодарна.
Ответ