Лица Каменца

Андрій

Олеся В'ячеслав

Найголовніше для мене — аби люди не лише говорили, а й виконували сказане. Бо я вважаю себе саме таким. Люблю маму і тата. Те, чому вони вчили мене протягом дитинства, вважаю правильним, а тепер уже й принциповим навіть. Дуже люблю Кам'янець — це найкраще місто, на мою думку, від усіх. Але не люблю кам'янчан — таке враження, що вони наскрізь пронизані негативними думками. Куди б я не їздив, а повертаюся до нашого міста щасливим, що я нарешті вдома. Не знаю, як складеться моє життя, але з України я назавжди не поїду. Дуже мені подобається знаходити нових знайомих, від цього я отримую безліч позитивних емоцій. Мені до вподоби ніч, саме вночі люди такі, якими є насправді. Надзвичайно подобаються повітряні кульки — це для мене суперова маса емоцій. Я вірю в чудо. Можливо, тому що везучий... А таланить, мабуть, тому що сам цього хочу. Найбільше я люблю дарувати людям радість. Завжди варто посміхатись. Навіть якщо самому не до радощів, зате комусь — приємно. Люблю посеред ночі вийти у поле і кричати. Коли я зробив подібне вперше, усі негативні емоції наче рукою зняло. Вимикаєш мозок, розслабляєшся і просто кричиш... Після такого відчуваєш себе новонародженим: те, що було до цієї хвилини, зникає, а ти з новоспеченим натхненням ідеш далі. Люблю мильні бульбашки, та й узагалі — все дитяче. Особливо мультики. Чому дитяче? Бо воно, як ніщо інше, дарує радість. Люблю шансон. Не бачив ще жодної людини, яка б посміхалася з перших секунд, щойно почує цю музику. Люблю танцювати, з танцполу можу не виходити декілька годин. Я відпочиваю від душі: карколомні рухи, одна рука там, друга — деінде, ноги в шаленому ритмі... Отакий я шалений хлопець



Аноним
Самый позитивный ненавистник Каменчан...=))
Ответ