Лица Каменца

Олеся

Андрій та Даша Альона

Чому люди люблять осінь? Не всі, звичайно, але ж люблять. Такі думки приходили в голову щоосені. Ну не могла я зрозуміти, як може подобатись холод, дощ, голі сірі дерева (або ж нагадування про них у недалекому майбутньому). Та одного дня все змінилося.

Близько дев'ятої ранку підіймалася я від Польських фільварок Пушкінською. Настрій осінній, погода відповідна — сіро, холодно, важкі хмари, дощ на підході. Як проходила повз магазин «Під левом», спало на думку попити кави. Ще й кава відповідно до настрою — з пакетика, у пластиковому стаканчику. А пішла я її пити на літній майданчик біля магазину. Який там краєвид! Ось так часто проходиш повз красу і не помічаєш її.

Або навіть не так — ти її ніби й помічаєш, але кудись поспішаєш, і ця краса не зворушує твого серця.

Того ранку, як кажуть, «звезды сошлись». Я нікуди не поспішала. Дорогою «пролітали» автомобілі, люди йшли на роботу, а я стояла майже над каньйоном з кавою, і мій світ змінювався.

Я дивилась на Старе місто, на Новопланівський міст, на урвище, — і крім цього почала помічати, як дограє осінніми барвами парк, як гарно просвічують тоненькі гілочки між оранжево-червоними листочками. Як вимальовується на кручі олень (влітку його закривали дерева). Як у повітрі збираються крапельки перед дощем. Як несміливий сонячний промінець таки пробився крізь товщу хмар і відповідає на мою посмішку. І це поєднання прохолодного повітря і гарячої кави в руках — просто божественно. Таке може бути тільки восени...

Я простояла там більше години — прислухалась до того незвичайного, яке щойно народилось у душі. Мені пощастило — я зуміла затримати цю мить, оцінити її, насолодитися. Я по-новому почала дивитися на світ, і відтоді у нас з осінню розпочались нові трепетні стосунки.

Уже третю осінь поспіль замість осінньої печалі до мене приходить передчуття чогось незвіданого й прекрасного. Хочеться вершити великі справи і маленькі приємності, хочеться радіти й дарувати людям гарний настрій. А ще хочеться прямо зараз поцілувати коханого чоловіка. Іду цілувати... =)